Одна королева колись побажала дитину зі шкірою білою, як сніг, вустами червоними, як троянда, і волоссям чорним, як ворон. Бажання здійснилося, і вона назвала доньку Білосніжкою. Потім добра королева померла, і Король одружився знову.
Нова Королева мала дзеркало, яке не вміло брехати. — Люстерко, люстерко на стіні, хто найвродливіша в цій стороні? — Ти, — казало воно щоранку. Аж поки одного ранку сказало: — Білосніжка.
Королева послала мисливця завести Білосніжку далеко в ліс і лишити її там. Він довів її аж до найвищих дерев. — Біжи, — сказав він, — і не вертайся.
Вона бігла, доки не знайшла хатинку із сімома маленькими ліжками. Вона спала впоперек трьох із них, коли семеро гномів прийшли додому з копальні із сімома ліхтариками.
— Можеш лишитися, — сказав Одо, найстарший. — Але нас цілий день немає вдома. Не відчиняй дверей. Білосніжка пекла їм хліб і латала їхні сім курток, і не відчиняла дверей.
— Люстерко, люстерко на стіні? — Білосніжка, у хатинці семи гномів. Тож Королева перевдяглася крамаркою і постукала. — Гарні стрічки! — гукнула вона. Білосніжка відчинила двері, лише на шпаринку.
Королева зав'язала на ній стрічку так туго, що Білосніжка впала. Гноми прийшли додому й перерізали стрічку, чик, і вона знову задихала. — Не відчиняй дверей, — сказав Одо. — Навіть на шпаринку.
Далі Королева прийшла селянкою, з одним яблуком, білим з одного боку і червоним з другого. — Я не можу відчинити двері, — сказала Білосніжка. — То відчини вікно, — сказала Королева і сама надкусила білу половинку.
Білосніжка надкусила червону половинку, і впала, і не підвелася. Гноми не знайшли стрічки, яку можна було б перерізати. Вони поклали її у скляну скриню на пагорбі й стерегли, щоночі хтось один, цілий рік.
Принц на ім'я Карл проїздив повз і спитав, хто вона. Гноми підняли скляну скриню, щоб показати йому. Бруно, найменший, перечепився через корінь. Гуп! Шматочок яблука вилетів у неї з рота, і Білосніжка сіла.
Королева спитала своє дзеркало ще раз. Тоді прийшла сама, не перевдягаючись. Стук, стук. — Не відчиняй дверей! — сказали всі семеро гномів. Білосніжка відчинила двері.
Вона стояла на порозі, а за нею семеро гномів, і довго дивилася на Королеву. Королева більше не мала чого продавати. Вона пішла додому, до дзеркала, яке більше ніколи не говорило. А Білосніжка лишила двері відчиненими, і саме так принц Карл зайшов на вечерю.
