Злючка Джин була королева шкільної перерви!
І сперечатись - то справа не для слабких на нерви!
Якщо хтось їй перечив - тримайся!
Вона штовхне, притисне і розплющить,
гепне і затисне, крутане і жбурне -
і все навколо загрохне!
Вона своє отримувала вмить,
Та одного дня все пішло шкереберть…
…у класі з’явилась новенька -
Кейті Сью! Така тоненька-дрібненька.
І от, як дзвінок на перерву дзвонить -
Кейті Сью перша влізла на гойдалку. Вмить!
Злючка Джин через натовп штовхалась,
До Кейті Сью добратись намагалась.
Як завжди, крутила й жбурляла,
І всіх навколо розкидала!
Ніхто перший не гойдає -тільки я, Королева Джин, починаю!
Ніхто перший не штовхає - цього Джин вимагає!
Ніхто не стрибає ні вгору, ніяк -
Допоки я перша не зроблю копняк!
Але Кейті Сью не злякалась нітрохи.
"А як це ти стала така Командирка?" -
Сказала вголос, з усмішкою трохи.
Така от крихітна й зухвала,
Схопила м’яч - і швидко пострибала.
Одна з усіх, як з блискавкою дзвін:
ГОЙДАЧОК, КОПНЯЧОК, ПІДСТРИБОК!
І Злючка Джин, як буря, навздогін -
Бо їй було вже не до сміху.
Навколо всі стояли тихо-тихо…
Аж раптом Кейті Сью скакалку жбурнула:
"Гей, Злючка Джин! Ходімо стрибати!" - весело гукнула.
До того дня - ніхто й ніколи
не кликав Злючку Джин пограти на перерві в школі.
А Кейті - навіть не вагалась,
Стрибала й весело сміялась.
"Я люблю морозиво, я люблю чай,
а тепер, Злючко Джин, - зі мною стрибай!"
Злючка Джин мовчить злодійкувато…
Та Кейті знову співає завзято:
"Я люблю попкорн, я люблю чай,
а тепер, Злючко Джин, - зі мною стрибай!"
Аж раптом із натовпу - голос рішучий:
"Злючко, СТРИБАЙ!" - і натовп регоче.
І Злючка Джин - сама не своя -
Плигнула із Кейті: "Оце новина!"
"Я люблю печиво, я люблю чай,
Тепер ТИ Кейті зі мною стрибай!"
От тепер, як дзвінок ДЗЕЛЕНЬ-БОМ! лунає -
на майданчик біжать дівчата -
ось така справа буває!
Злючка Джин нікого не штовхає,
не гепає, не затискає.
Тепер Джин без зупину з друзями стрибає!
