Вдома було тепло і затишно, але Льові зовсім не хотів спати. Він стрибав на своєму ліжку в піжамі з динозаврами і кричав: «Я не втомився! Я хочу будувати вежу!». Майкі зайшов у кімнату, потираючи очі.

Він сів на край ліжка і сказав: «Льові, бачиш мого робота? Коли він довго ходить, то стає повільним і падає, тому що батарейка розряджається. Тобі теж треба на зарядку». Льові здивовано помацав свій живіт.

«Ти сьогодні бігав під дощем і дізнався про вітер, — пояснив брат. — Твоя внутрішня батарейка майже сіла. Якщо не зарядишся, завтра не матимеш сил гратися». Майкі легенько натиснув на носик Льові: «Біп! Заряд — низький!»

Льова заліз під ковдру: «А що відбувається, коли я сплю?». «О, це найцікавіше! — прошепотів Майкі. — Саме уві сні організм ремонтує м’язи і ти ростеш.

«А ще твій мозок наводить лад, — продовжував Майкі. — Він розкладає всі спогади по поличках, як іграшки. Щоб ти не забув, звідки береться дощ. Якщо не лягти вчасно, у голові буде безлад!»

Льова солодко позіхнув. «А чому треба спати саме зараз?» — запитав він. «Бо сон — це як чарівний потяг, — відповів брат. — Він прибуває за розкладом. Якщо запізнишся, то потяг поїде без тебе, і ти будеш завтра втомлений».

Льова заплющив очі, щоб встигнути на свій потяг. «Я вже їду... Добраніч, Майкі», — пробурмотів він. Майкі теж закрив очі: «Добраніч, брате. Завтра буде повна батарейка!»