Джеппетто був різьбярем, мав одне пальто й не мав дітей. Якось узимку він вирізав ляльку з поліна, що хихотіло. — Я назву тебе Піноккіо, — сказав він. Лялька його копнула, а тоді обійняла.
Джеппетто продав своє єдине пальто, щоб купити Піноккіо буквар. Додому він прийшов у самій сорочці, по снігу. — Я піду просто до школи, — сказав Піноккіо. — Чесно!
Та при дорозі був барабан, і намет, і ляльковий театр. Піноккіо продав буквар за квиток. Господареві театру сподобалася лялька без ниточок. Він дав йому п'ять золотих монет для тата.
Кульгавий Лис і Кіт у темних окулярах почули, як дзенькають монети. — Посади їх на Полі Чудес, — сказав Лис. — До ранку матимеш золоте дерево. — Чесно! — сказав Кіт.
Піноккіо викопав ямку й посадив усі п'ять. Полив їх зі свого капелюха. Уранці дерева не було. Була тільки ямка і сліди лап, що вели геть.
Фея з блакитним волоссям знайшла його біля ямки. — Де монети твого тата? — спитала вона. — Я загубив їх у лісі, — сказав Піноккіо. — Чесно! І його ніс виріс завдовжки з ложку.
— Їх забрав розбійник. Чесно! Тепер ніс був завдовжки з мітлу. — Їх забрав птах. Чесно! Тепер Піноккіо не міг повернутися в кімнаті. Фея сіла й стала чекати.
Тоді він розповів їй усе: про буквар, про квиток, про Лиса, про ямку. З кожним правдивим словом ніс коротшав. — Твій тато поплив у море маленьким човником, — сказала Фея. — Він шукає тебе.
Піноккіо побіг на берег і стрибнув у воду. Дерево не тоне, тож він плив цілу ніч. А тоді море відчинилося, наче двері. Риба завбільшки з пагорб проковтнула його цілим.
Усередині було темно, як у шафі. Далеко-далеко горіла одна свічка. За маленьким столиком сидів Джеппетто і їв сардини. — Ти ходив до школи? — спитав він.
— Ні, — сказав Піноккіо. — Я продав буквар. Я загубив монети. Я тричі збрехав Феї. Джеппетто підняв свічку й подивився на його ніс. Ніс не ворухнувся. — Я прийшов забрати тебе додому, — сказав Піноккіо. — Чесно.
Велика риба спала з роззявленим ротом. Вони навшпиньки вийшли по її язику, і Джеппетто поплив додому на спині в Піноккіо, бо дерево не тоне. Тієї ночі до них завітала Фея. Уранці в ляльчиному ліжку прокинувся справжній хлопчик, і ніс у нього був саме такий, як треба.
