Елла спала біля кухонного вогнища, у попелі, тож зведені сестри прозвали її Попелюшкою. Вона шкребла їм підлогу й шила їм сукні. — У палаці буде бал, — сказала Грізельда. — Не для тебе, — сказала Мод.
У вечір балу Попелюшка застібнула Мод рукави й заколола Грізельді волосся. Карета покотилася геть. Попелюшка сіла в попіл, поруч із гарбузом, якого сама виростила.
— Цей гарбуз на суп? — спитала стара жінка у дверях. То була Попелюшчина хрещена, фея. Стук ціпком: гарбуз став золотою каретою. Стук: шестеро мишей стали шістьма сірими кіньми.
Стук: закіптюжений фартух став сукнею, золотою, як гарбуз, а на ногах у неї були два кришталеві черевички. — Усе це триватиме до півночі, — сказала хрещена. — До півночі, і ні на хвилину довше.
У палаці її ніхто не знав. Принц Лео запросив її до танцю, а потім запросив ще раз. — Хто вона? — спитали Грізельда і Мод. Попелюшка принесла кожній по апельсину зі столу принца.
Бом. Годинник почав бити дванадцяту. — До півночі! — ахнула Попелюшка. Вона побігла вниз довгими сходами так швидко, що один кришталевий черевичок лишився на сходинці.
На дорозі сиділи гарбуз, шестеро мишей і дівчина в закіптюженому фартусі. Та один кришталевий черевичок і досі був у неї на нозі. Чари про нього забули. Вона поклала його в кишеню й пішла додому.
Наступного ранку принц Лео ходив від дверей до дверей із черевичком на подушці. Грізельда втискала ногу. Мод пхала. П'яти стирчали ззаду, як хлібини з печі.
— Можна мені? — спитала Попелюшка. Сестри засміялися. Вона не стала міряти черевичок. Вона сягнула рукою в кишеню фартуха й поставила поруч другий.
Попелюшка вийшла заміж за принца. Грізельда і Мод теж оселилися в палаці, у кімнатах із власними камінами. Того вечора танцювали всі. Годинник пробив дванадцяту. Вони танцювали до півночі, а тоді ще на хвилину довше.
