Жила-була принцеса Лілія, і одного дня вона побачила хлопчика Марка. Вони усміхнулися одне одному й зрозуміли: їм добре разом. Раптом до них підбігло маленьке змучене кошенятко й тихенько нявкнуло.

Лілія й Марко дали кошенятку води та теплого молочка, і воно одразу пожвавішало. Вони зробили йому м’якеньке ліжечко з ковдри. А наступного дня прийшли ще чотири кошенятка — ніби шукали дружбу!

Усі разом вони бавилися, дуріли й ганяли м’ячик по килиму. Потім прийшло ще кілька кошенят, і стало ще веселіше! Лілія й Марко сміялися та казали: "У нашому домі вистачить любові для всіх".

Одного дня вони всі пішли гуляти в парк і дивилися на хмаринки. Кошенята бігали за метеликами й ховалися в траві. А потім усі повернулися додому та знову бавилися — тихенько, щоб ніхто не втомився.

Невдовзі у кішки Мури народилася сестричка для кошенят, і разом із нею — ще багато малюків! Кошенят стало так багато, що місця майже не було, але води, молочка й смаколиків вистачало всім. Лілія й Марко обійнялися й радісно прошепотіли: "Яка щаслива в нас котяча сім’я!"