Жила-була принцеса Лада у світлому замку біля саду. Одного дня її вкрали й повезли далеко-далеко. Лада не плакала, бо вірила: добро обов’язково знайде її.

Сміливий принц Орест вирушив на пошуки й знайшов Ладу. Він відчинив замок ключем і вивів її надвір. Та злі люди сказали, що Лада має робити важку роботу й не може піти одразу.

Тоді з’явився інший принц — Мирон — з квітами та добрим планом. Він попросив усіх зупинитися й нагадав: кожна людина заслуговує на свободу. Разом принци знайшли папір із печаткою, де було написано, що Лада вільна.

Лада поїхала з Мироном до нового дому, де на неї чекали теплі ковдри й чай. Вони посадили в саду маленьке дерево дружби. Увечері Лада сказала: "Я більше не сама" — і усміхнулася.

А потім прийшла якась тітя — тітонька Соломія — з кошиком пиріжків. Вона сказала, що прийшла не лякати, а допомогти й навчити пекти найсмачніше печиво. Усі разом вони сміялися, пили чай і жили довго та щасливо.