Бабуся Нана вирізала пряникового чоловічка на день народження онука й поставила в піч. Коли вона відчинила дверцята, він сів на деку. Тоді зістрибнув і побіг.
— Біжи, біжи, як тільки можеш! — гукнув він. Бабуся Нана побігла за ним. Пес Перець побіг за бабусею Наною, а корова з дороги побігла за Перцем.
Пряник перший добіг до річки й спинився. Вода була широка, руда й швидка. Позаду нього дорога була порожня, і всі вже здалися.
Лисиця запропонувала перенести його на носі. Натомість Пряник озирнувся на дорогу. Бабуся Нана сиділа далеко позаду на узбіччі, притиснувши руку до грудей.
— Ні, дякую, — сказав Пряник і пройшов увесь шлях назад пішки. Бабуся Нана понесла його додому на розкритій долоні. — Біжи, біжи, — сказала вона. — Не сьогодні, — сказав Пряник.
