Піп збудував хатку із соломи, бо це було швидко. Под збудував хатку з гілок, бо це було легко. Бея збудувала свою з цегли, і на це пішов цілий тиждень.
Дорогою йшов вовк у тонкому пальті. — Я дмухну і подму, — сказав він. Солом'яна хатка полетіла в один бік, а хатка з гілок — у другий.
Усі троє поросят набилися в цегляний дім Беї й засунули засув. Вовк дмухав і дув, доки не лишилося ані подиху. Цегла не зрушила з місця.
Бея дивилася на нього крізь вікно. Він сів на сходинку, накривши коліна пальтом. — У нього немає дому, — сказала вона. — Тому він і повертається.
Тож вони збудували четвертий дім, і вовк носив цеглу. Він дмухав і дув усю дорогу вгору пагорбом. — Важче за солом'яну хатку, — сказав Піп.
