Золотоволоска любила, щоб усе було саме те. Її кіски були однакові, а шкарпетки пасували одна до одної. У глибині лісу вона знайшла відчинені дверцята й зайшла.
На столі парували три миски каші. Одна була надто гаряча. Одна була надто холодна. Найменша була саме те, і Золотоволоска з'їла її до дна.
Вона спробувала три стільці, і найменший тріснув під нею. Спробувала три ліжка. Найменше було саме те, і Золотоволоска міцно заснула.
Тато Ведмідь, Мама Ведмедиця і Ведмежатко прийшли додому. — Хтось з'їв мою кашу, — сказало Ведмежатко. — І мій стілець зламався. Я хочу свій стілець назад. Золотоволоска сіла в маленькому ліжку.
Золотоволоска подивилася на три миски, три стільці, три ліжка. — По одному для кожного з вас, — сказала вона. Вона перев'язала стільчик мотузкою, і Ведмежатко сіло. Саме те.
