Іві та Ліс Друзів

Коли Іві народився, він знав лише одне: він — Іві! Він і не здогадувався, що може вирости в стільки різних видів Покемонів. Одного сонячного ранку Іві побіг до лісу на прогулянку. У лісі Іві зустрів привітних Покемонів, які махали йому лапками та пригощали ягодами. Вони сказали йому: "Йди далі, і ти дізнаєшся щось дивовижне!" Іві глибоко вдихнув і рушив далі в хащу лісу. Глибоко в лісі Іві зустрів Флареона, Вапореона, Джолтеона, Еспеона, Умбреона, Ліфеона, Глейсеона та Сільвеона — усі вони лагідно посміхалися. "Ми — твої еволюції," — сказали вони, — "і ти зможеш стати тим, ким захочеш, коли прийде час". Іві відчув себе сміливим і щасливим, і пішов додому, знаючи, що попереду на нього чекає багато чудових можливостей. Іві прокинулася в лісі з веселим позіхом, згадуючи вчорашню пригоду з лісовими друзями. «Сьогодні особливий день», — прошепотіла Іві, коли Зайчик і Білочка підбігли до неї. «Давайте дослідимо Сонячну галявину!» — радісно вигукнули вони. На Сонячній галявині вони знайшли пташку, яка застрягла на низькій гілці та жалібно цвірінькала. Іві обережно підштовхнула м’яку купку листя під пташку, а Зайчик допоміг їй спуститися. Пташка злетіла, а навколо Іві засяяло тепле золотисте світло. Світло закрутилося все яскравіше, і Іві почала змінюватися в ніжному сяйві. Коли воно згасло, Іві перетворилася на блискучого Джолтеона, що потріскував дружніми та безпечними іскорками. «У тебе вийшло!» — вигукнули Зайчик і Білочка, а Джолтеон усміхнувся, готовий до нових пригод з усіма лісовими друзями. Раптом блакитне небо стало темно-сірим, сонним, і рясний дощ почав тупотіти по листю: кап-кап-кап. Поки інші лісові друзі поспішали до своїх нірок, Джолтеон стояв гордо, а його жовте хутро м’яко світилося в сутінках. Він не боявся грози, адже електричні іскри тепер були частиною його самого. Щойно в хмарах прокотився грім, великі вуха Джолтеона здригнулися. Він почув тоненький, сумний звук, що лунав з-під коріння велетенського дуба. Йдучи на звук, він зазирнув усередину темної порожньої колоди. Всередині колоди сидів крихітний покемон, згорнувшись у клубочок — це був маленький Пічу! Бідолаха тремтів і закривав очі маленькими лапками. «Все добре, — ніжно прошепотів Джолтеон, — я твій друг». БАБАХ! Гучний удар грому стряснув землю, і Пічу пискнув, сховавши мордочку в білому хутряному комірі Джолтеона. «Небо сердиться!» — вигукнув Пічу, тремтячи від страху. Джолтеон потерся носиком об маленьке мишеня і дозволив лагідній теплій іскрі затанцювати між своїми вухами. «Небо не сердиться, — з усмішкою пояснив Джолтеон. — Воно просто грає пісню, наче великий барабан на параді». Джолтеон постукав лапою по дереву — тук, тук — у такт гуркоту грому. «Бачиш? Це ритм природи!» — підбадьорив він. Пічу прислухався і повільно почав тупати своєю крихітною ніжкою разом із Джолтеоном. Невдовзі дощ ущух, а грім перетворився на далеке бурчання. Пічу більше не тремтів; натомість він захихотів і обійняв свого нового старшого брата. Гроза минула, але вони знайшли справжню нову дружбу.

Іві та Ліс Друзів

Іві та Ліс Друзів

Іві та лісові друзі: Частина 2 — Яскрава нова еволюція

Джолтеон і маленька гроза